понедельник, 6 апреля 2020 г.

Група№9 Допуски Уроки№3,4 Опрацювати


Урок №3, №4 (скласти конспект)
Допуски і посадки як складові взаємозамінності.
 Єдина система допусків і посадок є складовою системи стандартів «Основні норми взаємозамінності».
Під взаємозамінністю розуміють властивість деталей та вузлів, виготовлених із заданою точністю, яка забезпечує можливість їх складання (або заміни їх під час ремонту) в машини і механізми без додаткової обробки чи припасування і гарантує виконання необхідних технічних умов та заданих показників якості. Сучасне машинобудування неможливе без застосування принципів взаємозамінності, що дає змогу використовувати незалежно виготовлені із заданою точністю деталі та вузли у разі заміни чи ремонту з’єднань або механізмів. Виконання всіх вимог взаємозамінності забезпечує можливість незалежного виготовлення деталей у різних цехах підприємства і навіть на різних заводах.
Вимог взаємозамінності необхідно дотримуватися на всіх життєвих циклах машин: під час конструювання, виготовлення та експлуатації деталей, вузлів і механізмів. Без застосування взаємозамінності неможливі механізація складання та виробництво і складання деталей на конвеєрі, заміна під час ремонту величезної кількості запасних частин (без виконання припасовувальних робіт – шліфування чи притирання вала до наявного отвору, припасовування шпонок до шпонкових пазів та ін.).
 Взаємозамінними можуть бути безліч деталей, механізмів машин і приладів, що мають загальне призначення, а саме: підшипники кочення, електрообладнання, нормалізовані та стандартизовані кріпильні деталі тощо. Взаємозамінність може бути повна і неповна. За повної взаємозамінності складання всіх деталей механізму або його вузлів провадять без додаткової обробки, сортування чи припасовування, тобто всі деталі є взаємозамінними. За неповної взаємозамінності деталі виготовляють з меншою точністю, ніж за повної, тому під час складання необхідно застосовувати рухомі або нерухомі компенсатори, додатково обробляти спеціальні деталі зі збільшеними припусками чи добирати деталі із сортуванням на певну кількість груп. Обробку деталей провадять після визначення у складеному вузлі потрібного розміру деталі-компенсатора. У цих випадках виготовлення деталей дешевше, хоча контроль під час складання та сам процес складання – дорожчі.
Розрізняють також внутрішню та зовнішню взаємозамінність. Внутрішня взаємозамінність забезпечується тільки за повної взаємозамінності, коли всі деталі механізму, вузла чи складальної одиниці взаємозамінні. Зовнішня взаємозамінність забезпечується за неповної взаємозамінності, коли окремі деталі можуть бути невзаємозамінні, але весь механізм, вузол чи складальна одиниця – взаємозамінні за своїми зовнішніми приєднувальними розмірами (діаметр вала електродвигуна, розміри та розташування його кріпильних отворів, зовнішній та внутрішній діаметри підшипника кочення тощо).
Забезпечення взаємозамінності машин та інших виробів за оптимальними експлуатаційними показниками (ЕКП) – основний принцип взаємозамінності у машинобудуванні.
Взаємозамінність називають функціональною., за якої забезпечена працездатність виробів з оптимальними і стабільними (у заданих межах) у часі ЕКП або з оптимальними показниками якості функціонування для складальних одиниць, і взаємозамінність їх за цими показниками. Переважна більшість деталей, що входять до складу виробу, з’єднані між собою. З’єднувальні поверхні деталей можуть бути взаємно нерухомі та рухомі для виконання певних робочих функцій і утворювати рухомі (із зазором) чи нерухомі (з натягом) посадки. Величина необхідних зазорів (натягів) визначає їх робочі функції і повинна лежати у певних межах, визначених допусками розмірів на виготовлення деталей. У цьому випадку функціональними є характеристики допусків і посадок, що впливають на експлуатаційні показники машин та інших виробів або на службові функції складальних одиниць.
За умови досягнення функціональної взаємозамінності є можливість не тільки складати або замінювати однакові деталі та вузли без їхнього припасування, а й отримувати оптимальні показники роботи машин (потужність, довговічність, продуктивність, точність та ін.). У промисловості існує глибокий зв’язок між взаємозамінністю і стандартизацією. Наявність взаємозамінності неможлива без стандартизації і навпаки.
Стандартизація – це державна система, яка встановлює в плановому порядку обов’язкові правила, норми і вимоги, що забезпечують економічно оптимальну якість продукції, підвищення продуктивності суспільної праці та ефективність використання матеріальних ресурсів за умов дотримання техніки безпеки.
Майже всі технічні вимоги взаємозамінності зафіксовані в певних стандартах. У промисловості існують такі нормативні документи: міждержавні (колишнє найменування – державні стандарти СРСР) і галузеві стандарти колишнього СРСР – ГОСТ та ОСТ,
державні стандарти України – ДСТУ (до 1991 року – РСТ УРСР),
технічні умови – ТУ,
республіканські стандарти – РСТ і
стандарти підприємств – СТП.
Застосування міжнародних стандартів, стандартів України та методик Єдиної системи державного управління якістю продукції забезпечує можливість підвищення показників якості виробів в усіх галузях промисловості. Це забезпечується за рахунок того, що в стандартах зафіксовані не тільки числові значення певних показників, а й методика їх перевірки та контролю і випереджальні показники для атестованої продукції.
У стандартах зафіксовані єдині норми та вимоги, яким повинні відповідати властивості сировини, напівфабрикатів, матеріалів, якість і характеристики продукції та багато інших даних.
Вимоги стандартів мають силу законів, тому виконання їх у виробництві є обов’язковим. Застосування та виконання норм і вимог цих стандартів під час конструювання механізмів або їх деталей, визначення точності їх виготовлення та у процесі самого виготовлення забезпечує взаємозамінність продукції.
Стандартизація гарантує уніфікацію, завдяки якій з’являється можливість для зниження вартості виробів, збільшення масштабів виробництва, а також для спеціалізації виготовлення стандартизованих і нормалізованих виробів, деталей та їх елементів.
 Спеціалізація – це спосіб виробництва однакових або однотипних деталей, вузлів чи виробів на окремих спеціалізованих дільницях, у цехах чи на заводах. Спеціалізація неможлива без кооперації і навпаки. Кооперація – це спосіб організації виробництва, за якого окремі деталі певного механізму виготовляють на різних спеціалізованих дільницях, у цехах чи на заводах, а потім складання провадять на одному заводі. Кооперація і спеціалізація неможливі без застосування взаємозамінності. Кооперація і спеціалізація можуть бути впроваджені не тільки на окремих дільницях та заводах, а й навіть на підприємствах різних країн, тобто можуть мати міжнародне значення.
Таким чином, взаємозамінність забезпечує раціональні якісні та експлуатаційні показники різноманітних машин: стабільність, продуктивність, раціональну експлуатацію, довговічність і надійність роботи, зменшення витрат під час виготовлення.


1.2. Єдина система допусків і посадок
Єдина система допусків і посадок (ЄСДП) – це основоположна складова в системі стандартів «Основні норми взаємозамінності». Стандарти ЄСДП застосовують для забезпечення взаємозамінності гладких циліндричних та пласких елементів технічних виробів. Положення стандартів ЄСДП є основними для стандартів, що визначають взаємозамінність інших типових з’єднань.
Таблиця 1.1. Формули для визначення граничних розмірів деталей
Граничний розмір
Формула
Визначення

Найбільший граничний розмір отвору
Dmax = D + ES (1)
Алгебрична сума номінального розміру D і верхнього відхилення ES отвору
Найменший граничний розмір отвору
Dmin = D + EI (2)
Алгебрична сума номінального розміру D і нижнього відхилення EI отвору
Найбільший граничний розмір вала
dmax = d + es (3)
Алгебрична сума номінального розміру d і верхнього відхилення es вала
Найменший граничний розмір вала
dmin = d + ei (4)
Алгебрична сума номінального розміру d і нижнього відхилення ei вала


Комментариев нет:

Отправить комментарий